Бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресіння. Як почули ж вони про воскресіння мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали:

- Про це будемо слухати тебе іншим разом...

Так вийшов Павло з-поміж них. А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонісій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними».

Отже, спрацьовує той самий механізм, який ми обговорювали раніше: спочатку «пристали», а вже потім «увірували». Ті ж, хто хотів залишитися при своїй культурі та поклонятися своїм прекрасним, але мертвим статуям, навіть не зрозуміли, про що йдеться... Слід зауважити, що серед них були й найкращі з тогочасних філософів.

На заклик «І забудь свій народ, і дім батька свого!» (його ми знаходимо ще у Старому Заповіті, у «Книзі псалмів Давидових») відгукнулися лише люди, які зрозуміли: той, хто закликає їх до цього, вчинив так само. Ось коли став можливий не просто діалог між людьми різних культур - юдеєм Павлом і еллінами Діонісієм Ареопагітом та Дамарою, а виникнення нової культури.

Ця нова культура не була простим підсумком біблійної та античної, хоч, безперечно, могла виникнути на ґрунті, підготовленому ними обома. І коли вже й у самому серці імперії, Римі, виникла своя християнська церква, вона отримала від Павла послання, в якому, зокрема, зазначалося: «...немає різниці поміж юдеєм та елліном, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його».

В Імперії існувало таке прислів'я: «Всі шляхи ведуть до Риму». Зійшлися тут і шляхи головних апостолів Ісуса Христа -Павла та Петра.

Юдейське ім'я Петра - Симон, що у перекладі з єврейської означає «очерет». Петром, що грецькою означає «камінь», назвав його Ісус. І додав: «На цьому камені Я збудую церкву Мою».

Не в одну мить очерет став каменем. Лука розповідає, як Ісус тієї ночі, коли, як він знав, його буде зраджено й схоплено, попереджав учнів, що в цей час випробувань їм нелегко буде зберегти вірність йому.

«Але Петро відказав Йому:

- Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Він же прорік:

- Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...»

Так і сталося. Про це можна прочитати у тій самій (22-й) главі Євангелія від Луки.

Християнство - це наука про те, що не людина рятує Христа «від в'язниці і смерті», а Він рятує людину. Адже Ісус не сказав: «Ти збудуєш церкву Мою». Він сказав: «На тобі, як на