Новий Заповіт включено до складу Біблії цілком безпідставно. З погляду культури та літератури вони мають рацію. Адже навряд чи світові відомий ще один текст, який не просто складався б ціле тисячоліття в межах однієї «національної» культури (для стародавніх культур - це цілком нормальне явище), а й у наступному тисячолітті, на теренах іншої культури, іншою мовою був дописаний і тільки після цього вважався б остаточно завершеним.

Отже, християнська Біблія - це книги, написані різними мовами і в різні часи. Культурна, літературна цілісність цих книг видається сумнівною, але моя настільна Біблія, що складається з 1182 сторінок Старого Заповіту та 338 сторінок Нового Заповіту, - не відсторонений предмет культури, а факт моєї особистої віри. Запрошую тебе відкрити її разом зі мною там, де закінчується Старий Заповіт і починається Новий. Читатимемо те, що написано, а не те, «чого хотілось би» людям, що належать до різних культур та релігій.

Ти, певне, пам'ятаєш, що перша книга Старого Заповіту -«Буття» завершується історією про Йосипа, його доброту і прощення. Євангеліє - перша книга Нового Заповіту - розпочинається історією про доброту і прощення другого Йосипа. Ці два Йосипи - не просто тезки, а повні тезки: по батькові - Яковичі.

Яковом звали батька Йосипа з «Буття», і, як сказано в Євангелії від Матфея, «Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос».

У часі ці дві історії розділяють більш як півтора тисячоліття. Однак доброта і прощення не старіють, а тисячі років залишаються тим людським сердечним підґрунтям, на якому розпочинаються справи Божі. Маємо дві життєві ситуації:

1. Брати, позаздривши братові, продали його в рабство.

2. Праведний чоловік, одружившись з молодою дівчиною, дізнався, що вона чекає дитину.

Далі відбулося одне й те ж саме - прощення. Брат простив братів, а чоловік - жінку. Аж потім Бог розкриває свій задум:

«А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення», - говорить перший Йосип своїм братам.

«Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого, - сказав йому (другому Йосипові. - В.З.) Янгол Господній у сні. - І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус (Спаситель. - В.З.), бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів*.

А сталося це, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить...»