камені, Я збудую церкву Мою». Сам по собі очерет каменем стати не може, він «кам'яніє», коли бере силу духу від Духа Божого, тобто через віру, і Петро був першим, хто переконався у цьому на власному досвіді. Він став першим у Новому Заповіті героєм віри, про його мужність і подвиги в ім'я Ісуса Христа багато розповідає Лука в Діяннях апостолів. Однак головний подвиг Петра можна назвати подвигом каменя: він встояв, коли почала розхитуватися будова, і завдяки його стійкості встояла церква.

Хитання почалися з розчарування деяких із перших християн. Ісусову обіцянку знову прийти на землю «по церкву Свою» вони зрозуміли так, ніби він прийде вже по перше покоління християн. І ось що з цього приводу пише Петро у другому соборному (тобто адресованому усім християнам) посланні.

«Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день! Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпнть, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рухнуть, а земля та діла, що на ній, погорять... А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Ате за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробував. Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього несквериі та чисті у мирі. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю...»

Зрозуміло, що більшість людей елліністично-римського світу не була в захопленні від такого вчення. Якщо афінські філософи посміялися з Павла, то римський імператор Нерон вирішив «раз і назавжди» покінчити з християнами, а разом і з містом Римом, яке йому не дуже подобалося і яке він задумав перебудувати. Однієї ночі Нерон наказав своїм слугам підпалити Рим. Спостерігаючи за пожежею з високої вежі, збудованої колись Меценатом, імператор співав гімн пожежі Трої. У цій штучно створеній катастрофі загинули сотні людей. На ранок Нерон наказав римській поліції схопити всіх християн, звинувативши їх у підпалі Риму - хіба ж не вони вчили, що «земля та діла, що на ній, погорять»...

По всіх шляхах, що вели до Риму, розставили хрести. Тисячі християн спіткала смерть їхнього Вчителя. Яетра розіп'яли головою вниз: він сказав, що не гідний померти так, як помер Ісус.