Те, що сказав мудрий фараон, однак, поки що для нас залишається чужою, записаною мудрістю. Тобто тим, що стародавні римляни називали словом «literatura» (від лат. litera -літера), яке буквально означає: усе, що написане літерами. Маючи справу з літературою, доводиться застосовувати єдино можливий метод, аби зробити її мудрість своєю - ставитися до написаного слова, як до усного, такого, яке щойно сказане і вимагає відповіді, співучасті, співбесіди, співтворчості.

Хоч слова мудрого фараона сказані не менше чотирьох тисяч років тому, нам, аби зробити його мудрість своєю, треба поставитися до них як до таких, котрі щойно сказані й вимагають від нас відповіді. Втім, відповідь, у свою чергу, вимагає розуміння того, на що відповідаєш. А «розуміння - це завжди нерозуміння»... І в словах фараона для нас поки що є багато незрозумілого. Отже, спочатку тобі слід письмово зафіксувати своє власне розуміння (хоча б і помилкове) його основних думок:

1. Чим, на думку фараона, запам'ятовування відрізняється від пригадування?

2. Чому після винайдення письма учні отримали можливість «пізнавати з чужих уст, але без глибокого засвоєння»?

3. Чому люди, котрі звикли все «пізнавати з чужих уст, але без глибокого засвоєння», є «нестерпними в спілкуванні»?

Порівнявши свої письмові відповіді з відповідями однокласників, ти навряд чи знайдеш дві однакові. Вже на підставі такого порівняння ти можеш сам відповісти на запитання, чи може бути записана мудрість живою і за яких умов.

6. Чи можлива високорозвинута культура без писемності?

Такі приклади, хоч і нечисленні, історикам культури відомі.

На тисячі кілометрів долинами Центральних Анд простягалася імперія інків - корінного народу Південної Америки. Однак єдиною писемністю великої імперії було так зване «вузликове письмо». Як деякі бабусі зав'язують собі «вузлика на нам'ять», так складна система різних «вузликів» виконувала функцію державно-бюрократичної пам'яті цілої імперії.

¦Вузликове письмо» (мовою інків - «кіпу») мало вигляд мотузки або палиці з нав'язаними на них різнокольоровими (колір мав символічне значення) шнурками, на Вузликове письмо