ШКОЛА помилок,

або Що таке історія літератури

Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.

Українське прислів'я Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

Л. Костенко

На початок розмови слід з'ясувати низку найбільш загальних питань.

1. Хто займається науковим вивченням історії культури та літератури?

Ось лише два приклади.

Археолог-аматор Генріх Шліман, захопившись Гомером, поїхав у місцевість, описану в «Іліаді», й розкопав Трою. Хоч до того часу читачі «Іліади» і Трою, і Троянську війну вважали вигаданими, міфічними. Погодься, читати «казки» або ж справжню історію - зовсім різні речі.

Філолог-теоретик Вільгельм Гумбольдт, вивчивши багато мов та літератур, порушив як таку проблему розуміння. Тим самим він суттєво змінив завдання й самої філології - науки про мову та писемність, назва якої походить від давньогрецьких слів «філео» - любити і «логос» - слово. З'ясувалося, що любити - означає насамперед розуміти.

Обидва згаданих учені зробили свій особистий внесок у дослідження історії світової культури й літератури. І це - лише дві «одиниці знань» з мільйонів як теоретичних, так і практичних відомостей, необхідних для розуміння світової культурної спадщини.

ІДо ж до тлумачення самих літературних текстів і складання послідовної історії літератури, то цим займається спеціальна галузь філології - літературознавство.

2. Чи можливо точно зрозуміти, що «хотів сказати своїм твором» письменник, який жив сотні або тисячі років тому?