годився. Навіть саме його прізвище - Чичиков - наводило на думку про щось дрібне й пролазливе, мов горобець.

Сам Пушкін також спробував змалювати такого героя сучасності, що за єдиного бога мав гроші, у другій петербурзькій повісті «Пікова дама», написаній, щоправда, водночас із першою -«Мідним вершником» (у Болдіні восени 1833 р.).

Навіть при побіжному порівнянні двох пересічних мешканців Петербурга - Германна з «Пікової дами» та Євгенія з «Мідного вершника» - можна побачити їхню несхожість. Як би не намагався Євгеній забути своє коріння, свою національну історію, все це дасться взнаки. Євгеній мріє про гроші, але лише остільки, оскільки вони є умовою його сімейного щастя з Парашою. Що ж до Германна, то для нього, навпаки, обіцяне Лізі кохання й сімейне щастя є лише частиною плану заволодіння таємницею «пікової дами», що відкриває спосіб фантастичного збагачення...

Германн - німець. Він усім незрозумілий, усім чужий -справжній герой німецького романтизму. Втім, усе виявляється аж надто простим: його «таємниця» - мрія про збагачення, і ця мрія, зрештою, перетворює його на божевільного. Одже, «російській душі» Захід з його проблемами не зрозумілий не через «висоту» цих проблем, а через їхню ницість?..

Теорія національної душі - цс четвертий висновок Гоголя з його літературної освіти. Винесений з вивчення німецького романтизму, цей висновок тепер ніби підтвердився у тій гіпотезі, навколо якої Пушкін побудував свою «Пікову даму» - твір, полемічно спрямований саме проти німецького романтизму.

У першій же своїй петербурзькій повісті - «Невському проспекті» - Гоголь по суті ретельно вивчає пушкінську гіпотезу. Він змальовує дві російські душі - ницу (поручик Пирогов) та високу (художник Піскарьов), а разом з тим і дві німецькі -бляхаря та шевця з романтичними прізвищами Шиллер і Гофман.

Піскарьов - «справжній» романтик, схожий на пушкінсько-го поета Ленського. Він мріє про «неземні» ідеали й марно шукає їх земного втілення. Пирогов - людина, яка зовсім не має ідеалів. Однак мотив грошей не присутній ні в першому, ні в другому образах. Це у «Невському проспекті» - цілком «німецький» мотив, знижений аж до пародії. Так, Шиллер просить Гофмана відрізати йому носа, оскільки має «дорогу» звичку -нюхати тютюн, а без носа зможе трохи на цьому заощадити.

Згодом мотив відрізаного носа виросте в окрему повість «Ніс». Проте й у ній, і в інших петербурзьких повістях Гоголя («Портрет», «Нотатки божевільного», «Шинель») російські персонажі доводять себе до божевілля або через непомірні мистецькі (Піскарьов у «Невському проспекті» та художник у «Портреті») та службові (усі інші) амбіції, або ж просто через