«Старосвітських поміщиків» .можна назвати «контрольною роботою» Гоголя із зарубіжної літератури. Тут закінчується другий підсумковий урок літературної освіти українця. Висновок уроку такий: світова література - це усталена система міфів. Романтизм повертається до первісного значення слова «міфос». «Міфос» - це й означає «слово». У шедеврів світової літератури, незалежно від того, якою національною мовою написано кожний з них, є спільна мова - мова міфів, де за «слово» береться кожний окремий міфологічний мотив. Афанасій Іванович Товстогуб - тезка дідуся Гоголя, Панаса, на честь якого він і підписав першу книжку повістей ім'ям (радше прізвиськом) Ианько. На Полтавщині селяни отримували прізвиська й прізвища не за іменем батька, а за іменем діда: рудоволосий Микола Гоголь-Яновський мав би прізвисько Рудий Панько, якби народився не паном, а холопом. Отже, Рудий Панько - псевдонім, зашифрований настільки, наскільки й хотіли зашифрувати Гоголя його старші друзі: здогадатися міг би лише хтось із полтавського села, та він не читав «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Для реального читача - сучасника Гоголя - це зашифрований текст з таємним кодом. У нової книжки «Миргород» (1835), яка розпочинається «Старосвітськими поміщиками», - завдання цілком протилежне: не зашифрувати, а розшифрувати. Тому й код обирається, доступний кожному, хто хотів би бути читачем європейської літератури, а отже, добре знається на античності. Щоб уявити Гоголевого дідуся Панаса, такому читачеві спочатку слід просто пригадати, що у перекладі з грецької ім'я Афанасій означає безсмертний. Далі Гоголь переказує реальну історію життя своїх дідуся та бабусі. Бабуся отримує ім'я Пульхерія (грецькою - «лагідна»), а читач - попередження: «Якби я... хотів змалювати Філемона й Бавкіду, я б ніколи не обрав іншого оригіналу, крім них». Товстогубим - цим вічним Філемону й Бавкіді - у повісті протиставлені ті ниці, суєтні, тимчасові, які не тужать «Ні по схороненій рідні, // Ні по забутій давнині». «...старі національні, простосерді і разом з тим багаті фамілії... завжди становили цілковиту протилежність тим низьким малоросіянам, що видираються з дьогтярів, крамарів, наповнюють, як сарана, палати та присутственні місця, луплять останню копійку з своїх-такн земляків, наповнюють Петербург ябедами, збивають, нарешті, капітал і урочисто додають до прізвища свого, що кінчається на о, літеру я». У російському оригіналі сказано сильніше: вони «наводняют Петербург». Якщо пушкінський дрібний службовець потерпає від повені (російською - «наводнення»), то гоголівські - сама повінь.
|