сподіваючись на те, що в обробці молодшого письменника вони будуть «веселішими», ніж у його власній.

Перший сюжет: легковажний молодик, дрібний петербурзький службовець, їдучи у відпустку до батьків, дорогою програвся в карти. Не маючи грошей, щоб розрахуватися у готелі, він видає себе за ревізора з Петербурга, і все начальство повітового містечка, в якому й відбувається дія, повіривши, дає йому хабарі. З цього сюжету Гоголь за декілька місяців створив блискучу комедію «Ревізор», прем'єра якої відбулася 19 квітня 1836 р. Написана у кращих традиціях Мольєра, вона варта уважного прочитання й окремої розмови, бо справді є безсмертною, як безсмертні держава, чиновники й ревізори.

Другий сюжет: дрібний службовець захотів розбагатіти. Тим часом імперський уряд, аби заохотити поміщиків в організації обробки незаселених чорноземних степів Херсонщини, безкоштовно надавав їм тамтешні землі за умови вивезення ними великої кількості власних кріпаків. Пушкін, якому завжди бракувало грошей, але ніколи - уяви, серед інших фантастичних проектів збагачення розглядав і такий: скупити за безцінь у різних поміщиків «мертві душі» - тобто фактично померлих, але за документами ще живих кріпаків. Далі - справа техніки: під «мертві душі» отримуються реальні землі, а потім під заставу цих земель береться чимала сума грошей у банку. Звичайно, сам Пушкін з моральних міркувань не міг скористатися таким планом, а от уявити собі свого сучасника, людину без моралі, що залюбки скористалася б з нього, було йому неважко.

Як згодом з'ясувалося, не треба було бути генієм, як Пушкін, аби вигадати таку авантюру. Серед операцій з отримання земель під вивезення селян і грошей під заставу земель справді виявилося декілька таких, що здійснювалися з використанням • мертвих душ».

7 жовтня 1835 р. Гоголь у листі до Пушкіна повідомляє, що почав писати «Мертві душі». У попередній розмові йшлося про невелику повість. Тепер Гоголь пише, що «сюжет розтягнувся на довжелезний роман» і він зупинився на третьому розділі.

20 жовтня Пушкін повернувся до Петербурга з Михайлівського, а за декілька днів по тому Гоголь прочитав йому перші розділи «довжелезного роману». Пушкін був здивований майже так само, як два роки тому Гоголь був здивований «Мідним вершником». Адже від Гоголя Пушкін чекав чогось «веселого». Прослухавши новий твір, він вигукнув: «Боже, яка ж сумна наша Русь!»

Однак твір був не дуже схожий на роман. Адже взірцем роману Гоголь, як і більшість його співвітчизників, вважав «Євгенія Онєгіна». Дрібний авантюрист-службовець, котрий хоче розбагатіти, на роль головного героя такого роману не