Добре, що хоч зміст Нового Заповіту цензори в Росії ще пам'ятали: Ісус Христос переміг смерть, і вічне життя відкрите віруючому в нього, тобто будь-кому, хто свідомо протистоїть гріху. За словами апостола Павла, Бог «і нас, що мертві були через гріхи, оживив разом із Христом». Утім, без справжньої, свідомої віри мертві залишаються мертвими і такими ідуть до пекла.

За сюжетом Чичиков відвідує поміщиків і кожного переконує дешево продати йому (або й даром віддати) «мертві душі». Зрозуміло, хто й для чого купує мертві душі - сатана для пекла. Але чиї? Померлих кріпаків? По суті, вони тут ні до чого. Критики «Мертвих душ» відзначали, що мертвими автоматами є самі поміщики, що їх відвідує Чичиков. причому кожний наступний поміщик у цій «галереї поміщицьких типів» є більш мертвий, аніж попередній. Це тобі нічого не нагадує?

Спробуймо зрозуміти основну ідею «Мертвих душ» через основний композиційний принцип твору. 1. Випиши у стовпчик прізвища поміщиків - персонажів першого тому «Мертвих душ» - у тому порядку, в якому їх відвідує Чичиков. Придумай (або добери з тексту) епітети для характеристики кожного з них, які були б синонімічні епітету «мертвий» (у символічному значенні цього слова).

2. На прикладі своєї відповіді на перше запитання покажи, як працює у творі принцип «кожний більш мертвий, аніж попередній».

3. Серед персонажів «Мертвих душ» немає атеїстів - усі вони вважають себе християнами. Це означає, що доки вони не померли фізично, у них є надія (і Гоголь плекає її у своїй живій душі) подолати свій автоматизм і звернуться до реального. Живого Бога. Отже, на землі мертвих душ не буває. А де бувають? І чому так злякалися цензори появи твору, який має на меті повести читача туди, де мешкають мертві душі?

4. Якщо ти правильно відповів на попереднє запитання, то зможеш назвати твір світової літератури, який Гоголь мав за взірець, і відповісти, чому він визначив власний твір не як роман, а як поему.

До країни вічної смерті, де кожне нове коло наближає до глибин гріха, читача веде не Чичиков - він сам стрімголов летить до цих глибин, - а автор-оповідач зі своїм особистим ставленням до дійсності та ліричним способом вираження цього ставлення. Тепер ти зрозумів, що нагадувала сюжетно-композиційна побудова «Мертвих душ»?

Як Данте через століття простягає руку Вергілію, так Гоголь через століття простягає руку Данте. І тут розпочинається п'ятий літературний урок Гоголя. Мета цього уроку -навчитися у буденних соціальних проблемах бачити їхній глибокий, вічний сенс, у буденних комедіях життя - Божественну комедію буття. Найдоречнішим тут є досвід Данте - учителя для всіх часів і народів.

346