всі перешкоди відданого вибору «свого» мужчини та обов'язку виховати з нього чоловіка.

Англійський просвітницький роман став не лише новим словом у розвитку жанру, а й надовго забезпечив інтерес європейського читача як до цього жанру, так і в цілому до літератури. Відтепер саме з літературою читач пов'язував свої найкращі сподівання, зокрема й надію перемогти темряву свого життя за допомогою світла нових для нього знань і почуттів.

Просвітництво у Франції, або Єдиний спосіб зробити життя хоч трохи прийнятнішим

Розвинуті Англією ідеї Просвітництва швидко розповсюдилися у Франції та Німеччині, де вже до середини XVIII ст. склалися необхідні для цього історичні умови. Однак розвиток просвітницької літератури у кожній країні мав свої національні особливості.

Початок доби Просвітництва у Франції збігся з так званою добою Людовіка XV, або добою рококо.

Людовік XV, правнук Людовіка XIV, правив у Франції від 1715 до 1754 р. Оскільки він успадкував трон, будучи неповнолітнім, до 1730 р. країну очолював регент - герцог Філіпп Орлеанський. Герцог був людиною життєрадісною, якщо не сказати легковажною. При ньому єдиним заняттям двору, а відтак і усього вищого товариства був пошук нових задоволень. Вихований у такій атмосфері король, отримавши реальну владу, спрямував її на те, аби ще більше задовольнити себе й придворних. Він уславився афоризмом: «Після нас - хоч потоп».

Мистецтво мало відповідати бажанням і смакам вищого світу. Стиль рококо (від франц. rocaille - мушля, завиток) став утіленням такого мистецтва в архітектурі, музиці, живописі та літературі. Словесні «завитки» -парадокси, дотепи, афоризми, любовні поезії та любовні романи; знущання з усього (навіть з таких релігійних та національних святинь, зневажання яких за Людовіка XIV могло коштувати життя) - ось характерні риси літератури рококо.

Серед «придворних вільнодумців» доби Людовіка XV траплялися люди, дотепність і цинізм яких межували з геніальністю. Одним з тих, кому надалі пощастить буквально втілити просвітницьке гасло «ідеї правлять світом» й стати «володарем думок» не лише десятків тисяч пересічних читачів, а й діючих монархів та майбутніх революціонерів, був молодий, вельми популярний при дворі письменник на ім'я Франсуа Марі Аруе.

Людина «низького» походження, Франсуа Марі рано залишився сиротою. Його виховував родич абат, завдяки зв'язкам