світлі; а дивно повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю, і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! ...І раптом усе ожило: і гаї, і стави, і степи. Котиться величний грім українського солов'я, і здасться, що й місяць заслухався його посеред неба...**

За доби, коли в Російській імперії не було жодної освіченої людини, яка не прочитала б усе, що належало перу Пушкіна, ці рядки прозвучали як виклик на літературну дуель. І тільки найближче літературне оточення самого Пушкіна (до якого невдовзі увійшов і сам Гоголь) знало, що «виклик на дуель» є частиною літературної гри, майже детективу, який замислили Пушкін та його друзі Петро Плетньов і Василь Жуковський і в якому Гоголю належала важлива, але зовсім не головна роль.

«Чи знаєте ви українську ніч?»

ІЦе навчаючись у Ніжині, Гоголь, як він сам зізнавався, «марив Пушкіним». Однак коли, приїхавши до Петербурга, двадцятирічний, нікому не відомий юнак з України прийшов знайомитися з тридцятирічним першим поетом Росії, його просто не пустили на поріг. «Вибачимо» поетові: якби він знайомився з усіма юними читачами, що ним «марили», то не мав би часу писати. Право на особисте знайомство з Пушкіним треба було довести власними літературними досягненнями.

І Гоголь старався, як міг. Написав поему «Ганц Кюхельгар-тен» (1829) у дусі німецького романтизму, та ще й про Німеччину. Для освіти юного українця вивчити німецьку традицію було корисно, а от для літератури його перша, учнівська спроба не значила нічого. У двох літературних часописах - петербурзькому («Северная пчела») та московському («Московский телеграф») з'явилися стислі нищівні рецензії. Гоголь кинувся до петербурзьких книгарень й скупив усі видрукувані примірники своєї поеми. Повернувшись додому, він розтопив камін і спалив свої книжки. Так зі спалення першої поеми почалося життя Гоголя в літературі. І так само - спаленням останньої його поеми - воно й завершиться...

Що ж до захоплення німецьким романтизмом, то воно не залишило Гоголя й після провалу його першої поеми. Тік, Гофман, брати Грімм були близькі йому інтересом до фольклору, містики, казки. Багато з гоголівських сюжетів узято з новел і казок цих письменників. Надалі він дещо братиме й з українського фольклору. Гоголь взагалі не вмів вигадувати сюжети. Так, сюжет «Тараса Бульби» буде навіяний читанням

* Тут і далі «Майська ніч, або Утоплена» цитується у перекладі М. Рильського.