«Гомерівська» доба - це доба легендарного (міфічного) початку історії грецького народу, що збігається з її реальним початком.

Суспільство войовничих стародавніх греків межі II-I тис. до н.е. історики характеризують як родоплемінне. У них щойно виникла міфологія як низка відповідей на нагальні питання буття, єдине, універсальне пояснення світобудови. Влада міфології над колективною свідомістю була абсолютною й безперечною. За цієї доби греки не лише не мали, але й не потребували інших форм духовної діяльності. Міфологія була для них «релігією», «наукою», «мистецтвом».

На той час греки ще не знали ані розвинутої держави, ані писемності. А отже, відомості про їхні міфи та життя (дуже непевні) ми маємо з пізніших джерел, головним з яких вважаються епічні поеми, приписувані легендарному співцеві Гомеру.

Уже пізні античні автори висловлювали думку про те, що Гомер - оповідач міфів - сам є фігурою легендарною. І хоч не всі погоджувалися і погоджуються з такою думкою, однак навіть ті, хто вважає Гомера реальною історичною особою, сходяться в тому, що сам він не жив в описану ним епоху. Звідси й лапки в її загальноприйнятій умовній назві. Добу, за якої жив Гомер та інші ранні античні автори, прийнято називати архаїчною.

Архаїчна доба - це доба виникнення типово давньогрецького, унікального для світової історії, різновиду державності - міста-держави, так званого поліса. За умов полісної культури продовжує розвиватися давньогрецька міфологія. Її головним міфом є міф про походження світу, або космогонічний міф (давньогрецьке слово «космос» означає упорядкований світ, порядок, а слово «гонія» - народження, походження).

Взагалі античне розуміння Космосу як універсального, ідеального порядку, гармонії, краси є дуже важливим для подальшого розвитку європейської культури. Щодня користуючись косметикою, більшість сучасних жінок навіть не підозрюють, що слово «косметика» походить від грецького слова «космос» і віддзеркалює прагнення стародавньої гречанки бути гармонійною і в своїй індивідуальній гармонійній красі досягти гармонії з Космосом як цілим - світовим порядком.

До наших часів дійшла поема «Походження богів» («Теогонія»). Її автором був один з видатних поетів архаїчної доби Гесіод, який жив наприкінці VIII - у першій половині VII ст. до н.е. У цій та іншій своїй поемі «Роботи і дні» Гесіод пере-повів найдавніші міфи, в які й сам свято вірив. А легендарний Гомер у VIII ст. до н.е. у своїх епічних поемах розповів про те, як боги втручаються в історію людства та долі окремих людей.