ніяк не залежав. Та й сам митець у повсякденному житті - не зовсім та сама людина, що створює мистецькі шедеври. Про це прекрасно написав Олександр Пушкін у вірші «Поет»:

Покіль не заклика поета До жертв священних Аполлон, Марноти світської тенета Беруть його у свій полон. Німує ліра без привіту; В душі його холодний тлін, І між дітей нікчемних світу Найбільш нікчемний, може, він.

Та Божий глас у тишині До слуха лиш його торкнеться, Душа поета стрепенеться. Немов орел н височині. Сумний серед людського виру, Спішить він від забав і зла;

До ніг народного кумира 

Не хилить він свого чола.

Біжить він, дикий і суворий.

Весь звуків повний і снаги.

На хвиль пустельних береги,

У гомінких дібров простори...

(Переклад М. Терещенка)

Тому підручник, який ти наразі читаєш, - не про письменників. Він присвячений не біографіям конкретних людей, а історії літератури.

4. З чого слід розпочинати вивчення історії літератури?

Початок історії літератури, власне, не можна зрозуміти, опустивши той самий момент, коли на землі з'явилася людина й вимовила перше слово.

«Мова є одним із видів людської діяльності - ми існуємо перш за все в мові і при мові, - зазначав Мартін Хайдеггер, видатний німецький філософ XX ст. - Дар мови і слова -характерна риса людини, що, власне, і робить її людиною».

Мова - це, по-перше, засіб мислення, по-друге - засіб спілкування, по-третє - це можливість закріпити досвід поколінь. Усе, що люди вважають важливим для життя своїх дітей та онуків, вони фіксують у словах, аби передавати з покоління в покоління.

З попередніх класів ти знайомий з таким поняттям, як фольклор. Англійське словосполучення «folk lore» означає «народна мудрість». Народна у значенні спільна, персонально нічия.

У такому визначенні фіксуються всі три можливості мови, вказані вище. Адже мудрість - це насамперед мислення. Однак