новели Проспера Меріме «Маттео Фальконе» (про батька, який за зраду вбив свого сина), а сюжети «Ревізора» й «Мертвих душ» подарує йому Пушкін...

Якщо ж ми пригадаємо, що пушкінський образ Ленського був типовим і що ще й після смерті Пушкіна Лєрмонтов спробував ототожнити з цим образом життя і вдачу самого автора роману, то легко зрозуміємо, чому і юний Гоголь помилково вважав, що наслідування німецької романтичної традиції допоможе йому потрапити до пушкінського літературного кола.

Насправді ж тієї хвилини, коли слуга Пушкіна не впускав до нього Гоголя, перший поет Росії зводив останні рахунки з романтизмом, працюючи над «Полтавою». Можливо, його перо саме тоді виводило:

Спокійна українська ніч.

Прозоре небо. Зорі сяють...

Тільки ближче ознайомившись з літературним життям Петербурга, начитавшись російських літературних журналів, юний Гоголь зрозумів парадоксальну річ: поки він, корінний українець, писав про Німеччину, якої не знав, росіяни описували «поетичний край» - Україну, якої вони не знали... Звідси й запитання: «Чи знаєте ви українську ніч?» Пушкін, якому довелося побувати в Україні, трохи знав. Проте більшість російських романтиків, як слушно зазначив російський літературознавець Лев Пумп'янський, знали «італійську ніч у німецьких романтиків» і за цим самим романтичним трафаретом описували нібито українську «екзотику».

У листі до матері Гоголь пише, що Петербург цікавиться усім українським. Мати, яка вбачала сенс свого життя в тому, щоб її син прославився, організувала в себе на Полтавщині справжню фольклорну експедицію. Усі бабусі, тітоньки та дворові кріпаки заходилися пригадувати казки й пісні, легенди й забобони. Тепер на будь-яке запитання сина щодо українських звичаїв, фольклору, обрядів мати готова була надати потрібну інформацію.

Наприклад, у листі від 30 квітня 1829 р. Гоголь просить її написати «декілька слів про русалок». Одержавши докладну відповідь, юний письменник приступає до роботи над повістю «Майська ніч, або Утоплена», де ми й знаходимо знаменитий ліричний пейзаж української ночі. Проте цей пейзаж не лише ліричний, а й полемічний відносно щойно прочитаної Гоголем «Полтави» Пушкіна. Адже там, як ми пам'ятаємо, опис української ночі - антитеза «страшним помислам» Мазепи. Натомість гоголівський пейзаж витриманий у дусі суто фольклорного паралелізму - за описом нічної природи йде опис нічного українського села: «Як зачароване, дрімає на пагорбі село. Ще біліше, ще краще блищать проти місяця гурти хат; ще сліпучіше вирізуються